Александр Лейзерович

Умер поэт Иван Драч

(17 октября 1936, Тележинцы, Киевская область — 19 июня 2018, Киев)

БАЛЛАДА О ВЕДРЕ

Я — форма из цинка. Вмещаю я вишни,
Что пламя рассвета багряное пили
и, пьяные, пыльно-багрово-коричневые,
Уснули и, сонные, сорваны были.

Я — форма из цинка. Вмещаю я груши —
Соперники солнца, светильники сада,
Республики соков заблудшие души,
Что были подобраны в ночь грушепада.

Я — срезанный конус. Во мне остается,
Что было положено или налито:
Песок темно-рыжий, вода из колодца
Или капусты разлатые листья.

Я — форма из цинка. Мое содержанье
Подвластно минутным, случайным потребам.
Когда ж меня будни до дна опоражнивают,
Я все, до краев, переполнено небом.

(Перевод Александра Лейзеровича, circa 1964)

Я — цинкова форма. А зміст в мені — вишні,
Терново-огненні запилені кулі,
Що зорі багряні пили на узвишші
І зірвані, п’яні лежать, як поснулі.

Я — цинкова форма. А зміст в мені — груші,
Суперниці сонця, стітильники саду,
З республіки соків заблукані душі,
Підібрані в пелени в ніч грушепаду.

Я — зрізаний конус. А зміст мій до скону
Все незалежне, що вплине у мене:
Дині-дубівки чи промені хрону,
Чи гички хрумтливої тіло зелене.

Я — цинкова форма. А зміст не від мене.
Підвладне я часу, підвладне потребам.
Коли ж я порожнє в бутті цілоденнім,
Тоді я по вінця насипане небом.